ОПИС СИМВОЛІКИ ГЕРБА
ГЕРБ - це офіційна символіка, в якій відображаються історія, особливості та традиції певного краю (селища).
Герб селища Горностаївка являє собою картуш у формі барочного щита із закругленими нижніми кутами, він поділений навпіл по діагоналі смугою темно-синього кольору з золотистими хвилями:
1. Темно-синя смуга - символ річки Дніпро на якому розташоване наше селище.
- Золотисті хвилі - символ складної підводної рельєфності та рельєфності самого селища Горностаївка, яке розташоване на височині.
2. Лівий верхній кут блакитного кольору на якому зображено рибу - символізує багатство водних просторів нашого краю; блакитний фон – символ небесної величі.
3. Правий нижній кут жовтого кольору - символ квітучості та родючості земель.
4. Над щитом міститься пергамент з зображенням на ньому хреста, виноградної лози та року заснування селища.
- Пергамент-символ старовини та таємничості заснування селища.
- Хрест - символ божественного та духовного начала.
- Виноградна лоза - символ багатства та заможності людей і вірив майбутнє.
- «1787» - рік заснування селища.
5. Знизу, по середині, хлібні колосся обгортають соняшник у
центрі якого зображений Малий герб України:
- Соняшник - символ сонця та розквіту земельного
господарства
- Хлібні колосся - основа заможності та добробуту.
- Малий герб - символ приналежності до української державності.
- Верхній лівий та правий кути герба, а також його нижню частину огорнуто візерунком - «кудря», що символізує культурне та творче натхнення нашого народу.
Автор:
Куліш Микола Володимирович - Голова Парафіяльної Ради Горностаївської Свято -Покровської церкви
Художник виконавець - Столяревський Сергій Анатолійович
ГІМН
У степах України, широких і древніх степах,
Де козацьких походів балади ковил колисає,
Слався, край трударів — хлібодарів у вічних віках!
Де б не був, я хвалу тобі, земле батьківська, співаю.
Приспів:
Тут поля золотаві у сонці гарячім купаються,
Тут Славута — Дніпро береги омиває твої.
Горностаївко рідна, тобі я доземно вклоняюся,
Лиш до тебе лежать усі стежки життєві мої.
Ти була з Україною в щасті і в час німоти.
Жайвір в небі і ниви — то є твої голос і совість.
Всі ми діти твої, і ми сильні, бо є у нас ти,
І не стомимось славу співати тобі ми ніколи.
Приспів:
Тут поля золотаві у сонці гарячім купаються,
Тут Славута — Дніпро береги омиває твої.
Горностаївко рідна, тобі я доземно вклоняюся,
Лиш до тебе лежать усі стежки життєві мої.
Автори “Гімну” О.Філюк та М.Мішенко